Святий Миколай, або Микола-Чудотворець, ніколи не був таким собі добреньким дідусем, що просто раз на рік розносить подарунки... Чи виконує наші побажання...
Миколай народився приблизно в 270—286 рр. у грецькому місті-колонії Патара у провінції Лікія (Мала Азія). Його батьки були багатими та глибоко віруючими християнами. Ще з юності він посвятив своє життя Богові. Миколай переселяється до Мири в Туреччині, де з часом стає єпископом, бо його поважали та любити, що було результатом доброчинності. Маючи багатий спадок від батьків,він опікувався бідними і дбав про свою паству. Миколай був слухняним учнем Ісуса Христа і творив чудеса не своєю власною силою, а силою Святого Духа. Коли люди дякували йому за його благодійні діла, навість стаючи перед ним на коліна, він ніколи не приймав цього поклоніння, а повертав людей до Ісуса Христа і научав, щоб поклонялися лише Богові, і лише Богові дякували за все!!! Миколай дуже багато часу проводив у молитві і спілкуванні з Богом. Він дуже добре знав Боже Слово, і коли під час гоніння християн разом зі своїми соратниками Миколай був у в'язниці, то ревно підтримував ув'язнених Божим Словом. І було чудо, бо хоч були вони якийсь час без їжі, але всі залишились живі! За свого земного життя Миколай ніколи не величався своїми ділами, а віддавав всю славу Богу!!! Вважають, що він був причетний до руйнування язичницьких храмів.
Помер Миколай приблизно у 345 році.
На жаль, людям властиво робити собі з видатних людей кумирів, що, до речі є гріхом в очах Божих... Так Миколай став "дійовою особою" різних легенд та вигадок, аж до Санта Клауса...
Я впевнена в тому, що святий Миколай( а також і інші святі, подібні до нього) пройшов свій земний шлях і виконав тут на землі усе, що йому повелівав Господь. Зараз він у вічності. І нікому не розносить дарунків. А на наші ревні молитви відповідає БОГ у Своєму довготерпінні та молосерді до нас!!!
Якщо ми справді віримо в Ісуса Христа, Божого Сина, то молитвами і своїми ділами для наших дітей, рідних, близьких, знайомих і незнайомих ми можемо являти Бога на землі, як робив це святий Миколий. Хай буде вся слава Богу!!!
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
пропасть - Fylhbfyjd Gfdtk С Александром я познакомился ,кажется зимой на одном из православных форумов.Как обычно,я закрывал ящик.А как заново открыл ОЧЕНЬ захотелось сделать приятное этому человеку. Надеюсь не обидел.Послал,вложив вот это :
Готово! Примите сей скромный труд. Простите, что затянул. Надеюсь, слова сего опуса ничем вас не обидели и не задели. Через пару минут адрес этого ящика будет ликвидирован. Нужно будет – придумаете как связаться.
Итак, оформите и перешлите в литстудию «Белкин». Сообщите им, что мне в сети нет опять. Вымотали меня, если честно, последние три года, а последняя история и просто добила. Ладно, сами все знаете. Адреса давал, которых нет - найдете. Можете, кстати, и не «Кружева» послать, и за одно и словечко обо мне замолвите и моих пропавших рукописях.
И, простите за наглость, просьба о скачке и пересылке ее Белкину остается – обратиться больше признаюсь и не к кому. Можете эту просьбу как и исповедь разместить на своём портале, вдруг кто и аукнется.
Всё. Возможно, прощайте! Удачи!
«Форест Гамп»
PS: Признаюсь, было интересно и приятно с Вами работать, чем с т.н. «друзьями»-земляками: не было необходимости бесконечно бегать, звонить, объяснять, выслушивать ахинею…
Поэзия : Слепость душ - Людмила Солма *) ПРИМЕЧАНИЕ в пояснение:
*Фотоиллюстрация "Слепой музыкант" взята из Интернета по ссылке:
http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Kavkaz/XIX/1840-1860/Mikeshin/2.JPG
** Что касаемо самого стиха, то в первоначальном экспромте это было так:
* * *
слепость душ-
страшней всего.
не сравнится с ней-
глазная...
ведь наощупь-
можно жить.
с пустотой в душе?!
ВСЕ ЗНАЮТ:
глаз незрячесть
не сравнить
с чернотою-
бездуховной...
можно
с чистотой дружить-
даже в бельмах,
безусловно!
но, с коростою души-
закрывается сознанье;
в чувствах-
как не вороши,
не прозреешь-
осязаньем.
18.08.2008
НО, в публикации я заменила это самое:
"все знают" на "едва ли", потому как подумалось,
что это будет все же более уместным - точнее, что ли?!
Вот так и живут эти два варианта - родственной стихомыслью...
Людмила Солма, 2009
Проза : Конец комедии - Светлана Капинос Наш ответ Чемберлену, в смысле Константину, на его "Возвращение с острова" http://www.proza.ru/texts/2008/01/09/238.html
Вместо того чтобы готовиться к экзамену по «Христианской теологии», я всё воскресение убила на этот рассказ! (Костя, ты виноват, если я не сдам!)
«Нате, ешьте плоть мою…»
Выкладываю, как есть, без шлифовки, ибо некогда мне. Любуйтесь: вот он, с ещё необрезанной пуповиной, в кровях и водах.
Надеюсь, что румяные критики мои будут довольны справедливым возмездием!
(Да, зачёт я успешно сдала – по латыни, коей поверхностным знанием не преминула воспользоваться!)
